Кожна подія в нашому житті лишає певний слід у свідомості, фіксується у пам’яті слайдами різних моментів, що в подальшому формує архів історії. І яким би не був епізод окресленого відрізку часу, ми отримуємо досвід, беремо його на озброєння та сміливо втілюємо найкраще в реалії. Найбільше це стосується професійної діяльності, бо саме вона визначає місце людини у суспільстві.  
Що можна намудрувати про працівників освіти нинішнього дня? Либонь і мудрувати не варто, оскільки освітяни творять громадську думку, вносять акценти пріоритетів у будь-яку подію свого мікрорайону, міста, держави. Власне ми – працівники шкіл та дошкільних, позашкільних закладів відповідальні за майбутні особистісні та глобальні кроки своїх вихованців. Тому й постійний пошук кращого для роботи та й для душі є цілком природнім для нас. Ми освоїли науку бути потрібними для громади, ми прагнемо стати взірцевими для малечі, аби вона могла з гордістю сказати через кілька літ: «Я вчився у Коростені. Я вчився у професіоналів». 
Погодьтеся, що наука не може бути статичною, вона прагне руху. Мабуть тому й мандруємо світом, аби збагатитися, зібрати перли передового досвіду колег та створити з них вже власні коралі – прикрасу розуму, вміння, практики. Про кілька яскравих намистинок маємо нагоду розповісти.
Минулого тижня працівники дошкільної освіти Коростеня відвідали місто Бердичів. Вдалий обмін досвідом відбувся на базі закладів дошкільної освіти №28 та №4. Беззаперечно, нам є чому повчитися у колег, бо їхня самобутність та прагнення бути першими, вносять у діяльність здорову конкуренцію. Кожен заклад має свої напрацювання: комусь до смаку інформаційно-комунікаційні технології, комусь ближче до серця музейна педагогіка з розвитком творчості дошкільнят. 
Було приємно споглядати неймовірну гордість керівників бердичівської освіти, коли ті озвучували суми, які йдуть на придбання посуду, постільної білизни, ремонтів дитсадків. Ми згадували свої перші переживання, коли і в Коростені розпочалася подібна масштабна робота модернізації закладів дошкільної освіти. Це було досить щиро, без зайвого підтексту, зверхності. Ми просто раділи з ними, бо усвідомлюємо важливість поступу від впливової влади до потреб найменших громадян. Можливо комусь ці рядки вдадуться недоречними, дещо егоїстичними, але вони воістину правдиві – Коростень є і буде містом, для якого пріоритетом виступають діти, а турбота про них – приводом до дій від кастелянки дитсадка до мера.
На завершення висловлюємо щиру подяку Коростенському міському голові Володимиру Васильовичу Москаленку, начальнику відділу освіти Аллі Володимирівні Краснокутській, депутатському корпусу за те, що ми у простому порівнянні відчуваємо значимість своєї праці задля коростенців. Висловлюємо повагу, бо й нас поважають, цінують і створюють гідні, безпечні, естетично привабливі умови праці, не без фінансових сюрпризів-премій та надбавок. Дякуємо сердечно голові комітету профспілки працівників освіти Любові Асадіянівні Андрушенко за цікаву подорож культурними та історичними місцями Бердичева, дякуємо що відстоюєте наші професійні та громадські права.
Кажуть, ніби стосунки на відстані не можуть існувати довго. Не правда! Ми завше шануємо тих, хто поряд з нами духом, хоч і далеко у просторі – своїх колежаночок і в Бердичеві, і в Житомирі, і будь-де в Україні, бо ми – опора нації і зараз, і через сотні літ.